“Погляд” поспілкувався з новачком ФСК “Буковина” Денисом Стояном

Напередодні важливої зустрічі «Буковини» з МФК «Миколаїв» стало відомо, що допомогти чернівецькій команді зможе досвідчений захисник Денис Стоян. Гра Дениса у Миколаєві справила приємне враження. Надійні дії Стояна допомогли підопічним Вадима Зайця здолати миколаївський клуб, який після поразки від чернівчан практично втратив шанс потрапити у перший дивізіон. Ми поспілкувалися з новачком ФСК «Буковина».

- Денисе, ти пограв у клубах вищої ліги. Тепер виступаєш у «Буковині», яка теж веде боротьбу за високі місця. За яких обставин ти переїхав у Чернівці?

- Чернівецька «Буковина» шукала гравця на позицію центрального захисника. Мені запропонували спробувати свої сили у буковинській команді. Нещодавно підписав контракт із клубом. Скажу, що наша команда має склад, який може здобути путівку в першу лігу. Адаптуватися у «Буковині» мені допоможе те, що деяких хлопців я знаю ще з виступів у полтавській «Ворсклі». Я грав у основі полтавської команди, а ось Сергій Дяченко та Олександр Донець виступали переважно за дублюючий склад. А ось із нинішнім тренером «Буковини» Сергієм Черняком ми трохи розминулися. Я тільки прийшов у «Ворсклу», а Сергій Володимирович поїхав грати в азербайджанський «Інтер». Футбольне життя зводило мене і з Вадимом Григоровичем Зайцем. Ми грали один проти одного. Тепер зустрілися у «Буковині».

- Ти тривалий час захищав кольори «Борисфену». Що тебе змусило піти з цієї команди?

- Нам платили у «Борисфені» копійки. Ми ж непогано проявили себе у вищій лізі. Хлопці хотіли отримувати за свою роботу пристойні кошти. До того ж нам надійшли запрошення із сильних клубів. Зокрема, Руслан Бідненко перейшов у київське «Динамо». Я ж поїхав у одеський «Чорноморець».

- На жаль, закріпитися в основі «Чорноморця» тобі не вдалося…

- Я був молодим гравцем. Тренери «Чорноморця» вважали, що я ще не готовий виступати в основному складі. Звичайно ж, кожному гравцеві хочеться постійно виходити на поле. Згодом відгукнувся на запрошення полтавської «Ворскли». Там пограв під керівництвом відомих тренерів Віктора Носова та Володимира Мунтяна. Був капітаном команди. До речі, після мене капітанська пов’язка полтавського клубу перейшла до нинішнього голкіпера національної збірної України та донецького «Шахтаря» Андрія П’ятова.

- Що можеш сказати про свій виступ у Казахстані?

- У Казахстані грав у клубі «Кайсар». У складі цієї команди, окрім мене, виступали четверо легіонерів – 3 росіяни та наш футболіст Валентин Горкун. Рівень казахстанського чемпіонату досить-таки пристойного рівня.

- 2000 року юнацька збірна України (U-19) здобула срібні нагороди чемпіонату Європи. У складі нашої команди виступав і ти. Напевно, це були найприємніші миттєвості у твоїй футбольній кар’єрі…

- Таке не забувається ніколи. У Німеччині ми показали силу українського футболу. Цікаво, що після кожної перемоги до нашого тренера Анатолія Крощенка телефонував сам Валерій Лобановський та вітав наших хлопців із успіхом. Одним із лідерів української збірної був Олексій Белік, якого вже тоді залучав до основного складу донецького «Шахтаря» Віктор Прокопенко.

- Де зараз виступає твій брат – футболіст Максим Стоян?

- Мій брат Максим зараз захищає кольори чернігівської «Десни», яку тренує Олександр Рябоконь. Я теж свого часу пограв у «Десні». Щодо інших членів моєї родини, то дружину звуть Юлія. У нас є донька Олександра, якій виповнилося  рік і 4 місяці.

фото: Денис Стоян пограв у вищій лізі. Фото ФК «Таврія»