Лейоміома страшна через ускладнення

Кожен п'ятий випадок звернення до гінеколога пов'язаний із цією хворобою. Лейоміома (або міома, фіброміома) матки небезпечна тим, що у більшості випадків має безсимптомний перебіг.

 Міома може важити близько кілограма

– Лейоміома – гормонозалежна доброякісна пухлина міометрію (м'язової частини стінки матки), розповідає акушер-гінеколог жіночої консультації міського клінічного пологового будинку №2 Оксана Фесенко. – Вона складається із м'язової та сполучної тканин матки, є досить великим пружним ущільненням, як правило, круглої форми.

У 95% випадків пухлина розташовується у тілі матки, і лише в 5% – у її шийці. Також у 80% пацієнтів міома буває множинною, з вузлами різної величини і локалізації. 

Щододо м'язового шару матки розрізняють три типи росту вузлів міоми: міжм'язову (інтрамуральну), коли пухлина розташована в товщині стінки матки, підслизову (субмукозну) – міома росте у напрямку до порожнини матки, і підочеревинну (субсерозну) – пухлина росте у напрямку до черевної порожнини.  

Міоми бувають різного розміру: від зовсім невеликого ущільнення, яке можна зафіксувати тільки за допомогою рентгенографії матки, до великої пухлини, що має вагу близько кілограма і легко промацується при пальпаторному обстеженні живота у гінеколога.

Винні гормональні порушення і аборти

Причина розвитку лейоміоми матки і досі до кінця не зрозуміла. Більшість дослідників пов'язують виникнення цього захворювання із гормональними порушеннями в організмі. Часто збільшення росту пухлини спостерігають під час вагітності, а регресію – після менопаузи. Певну роль відіграють знижений імунітет та порушення обміну речовин. Виявлена також генетична схильність до виникнення цих пухлин. На міому у 2-3 рази частіше хворіють родички тих жінок, у котрих уже виявили цю недугу. Загалом же міому переважно виявляють у жінок із надмірною вагою, котрі ще не народжували, робили аборти і раніше страждали через порушення менструального циклу.

Одне із найчастіших ускладнень – кровотечі  

Профілактичних заходів, за допомогою яких можна було б попередити виникнення лейоміоми немає, каже пані Фесенко. А оскільки у більшості випадків хвороба ніяк себе не проявляє, єдиний спосіб вчасно діагностувати і почати лікування пухлини – регулярні огляди у лікаря-гінеколога.

Клініка захворювання залежить від анатомічного розташування фіброміоми. Підочеревинні вузли невеликих розмірів можуть мати безсимптомний перебіг, тобто хворі не мають скарг, менструальна функція не порушена. Проте детальне їхнє обстеження свідчить про порушення секреції гонадотропних і статевих гормонів, зміни в серцево-судинній системі, волемічні порушення, порушення обмінних процесів (особливо водно-сольового).

У 20-50% пацієнток спостерігають симптоми, які є клінічними проявами ускладнень міоми.

Одне з найбільш частих ускладнень – маткові кровотечі із наступним розвитком залізодефіцитної анемії.

Небезпечним також є таке ускладнення як порушення живлення міоматозного вузла, через яке розвиваються процеси його некрозу (відмирання). Це призводить до інфекції та запалення у черевній порожнині. У таких випадках у хворих болить живіт, причому звичайні знеболювальні препарати не допомагають. Спостерігаються також нудота, непритомнення, озноб, підвищення температури.

Про міому можуть свідчити негаразди із серцем

– Важливе місце в симптоматиці міоми (фіброми) матки займають порушення функціонування сусідніх органів, зокрема це стосується сечового міхура і прямої кишки, – наголошує завідувач  жіночої консультації міського клінічного пологового будинку №2 Наталя Федорова. –  Якщо міома росте у бік цих органів, в них з'являється відчуття здавлення. Звідси виникають проблеми з сечовипусканням – воно стає частішим і разом з тим утрудненим. Не рідкість і виникнення хронічних закрепів, пов'язаних із стисненням прямої кишки.

Також варто звернути увагу на зв'язок міоми матки з серцево-судинною системою. Нерідко в ситуації розвитку пухлини жінки скаржаться на біль у ділянці серця, зниження тонусу серцевого м'яза. У важких, запущених випадках у пацієнтки може підвищитися венозний тиск, що особливо небажано для людей, які мають гіпертонічну хворобу або страждають від серцевої недостатності.

Випадки переродження доброякісної пухлини в злоякісну складають менше 1% від всієї кількості захворювань на міому і можливі лише за відсутності будь-якого лікування.

Міома і вагітність

Якщо інтрамуральна і субсерозна форми міоми мають невеликий розмір, вони не впливають на настання вагітності. Субмукозні (підслизові) вузли можуть стати причиною безпліддя, оскільки заважають заплідненій яйцеклітині нормально прикріпитися до стінки матки.

Вагітність, що настає на фоні лейоміоми матки, потребує особливо уважного спостереження, каже Оксана Фесенко. Вона може спровокувати швидкий ріст пухлини і порушення живлення вузлів, а це дуже небезпечно як для матері, так і для дитини. На ранніх термінах міома підвищує ризик викиднів. У подальшому хвороба може стати причиною передчасних пологів, затримки розвитку плоду, аномалії прикріплення плаценти, формування неправильного положення плоду.

Нерідко під час пологів у жінок, хворих на леймоміому, розвивається слабкість родової діяльності, гіпоксія плоду (коли малюку бракує кисню), кровотечі. Тому за таких ускладнень їм призначають кесарів розтин.

Діагностика міоми

Діагностика міоми матки досить проста. Коли захворювання досягло певної стадії, поставити діагноз можна і за допомогою звичайного гінекологічного огляду, при якому легко виявити збільшену в розмірах матку щільної консистенції. У деяких випадках, особливо якщо жінка скаржиться на рясні менструальні кровотечі, потрібне ультразвукове дослідження для уточнення діагнозу. З його ж допомогою можна визначити локалізацію міоматозних вузлів, їхню щільність і розмір.

Однією з найефективніших і найсучасніших методик при діагностиці міоми матки є гістероскопія. Це хірургічний метод діагностики. Основна перевага гістероскопії полягає в тому, що вона дозволяє одночасно з виявленням і усувати пухлину певної локалізації