Як правильно подавати записки «За здоров’я» та «За упокій»

Як тривога – то до Бога. Цю приказку народ вигадав недарма, адже ми часто згадуємо про потреби нашої душі тільки тоді, коли навалюється купа проблем, погіршується здоров’я або втрачаємо близьких людей. Саме в такі хвилини віруючій людині хочеться піти до церкви, помолитися, запалити свічку чи замовити молебень.

Найчастіше у храмі люди подають записки «За здоров’я» та «За упокій».

– Сутність молебню «За здравіє» полягає не лише в молитві за фізичне здоров’я людини, а й за духовне, її матеріальний добробут. У цю записку слід вписувати всіх, кому ми бажаємо здоров’я, спасіння і благоденства, – каже отець храму Преподобної Параскеви Сербської Іван Марковський.

Що ж до молитов за упокій, то у Бога немає мертвих, для нього усі живі. І Господь не казав, що ближнього треба любити лише тоді, коли він з нами на землі. Зі Святого Письма нам відомо, що немає можливості каяття після смерті, і тому ті, що відходять до Господа, мають потребу у допомозі, і наш святий обов’язок молитися за спокій душ наших рідних та близьких та прощення їм гріхів, упевнений отець Іван.

Хоча церква дуже обережно ставиться до снів та не займається їхнім тлумаченням, коли сняться померлі, то це чи не єдиний випадок, коли Церква знає точну відповідь на запитання “що робити?”. Треба посилити молитву за упокій душі свого родича або близького, який наснився, відправити панахиду, або помолитися за спочилого на літургії. 

Коли подаєте церковні записки, дотримуйтеся таких правил:

1. Пишіть розбірливими, великими літерами, згадуючи в одній записці не більше 10 імен. Зверху намалюйте хрест.
2. Вкажіть у записці – “За здоров’я” або “За упокій”.
3. Імена пишіть у родовому відмінку (питання “кого?”).
4. Вказуйте повне православне ім’я, навіть якщо поминаєте дітей (наприклад, не Серьожі, а Сергія, не Поліни, а Аполлінарії).
5. Перед іменами священнослужителів указуйте їхній сан, повністю або в зрозумілому скороченні (наприклад, архієп. Никона, ієрея Петра).
6. Дитина до 7 років називається немовлям, від 7 до 15 років – отроком (отроковицею).
7. Не слід писати прізвища, по батькові, звання, професії тих, кого поминаєте, та вказувати, якими родичами вони вам доводяться.
8. Проте допускається включення у записку слів: “воїна”, “ченця”, “скорботного”, “хворого”, “подорожуючого”, “ув’язненого”, “учня”, “заблудлого”.
9. Не писати: “стражденного”, “озлобленого”, “дівиці”, “удовиці”, “вагітної”.
10. У записках про спочилих відзначте “новопреставленого” (від дня смерті до виповнення 40 днів), “приснопам’ятного” (покійний, що має цього дня пам’ятні дати), «вбитого».
11. За тих, кого Церква прославила в сонмі святих (наприклад, блаженну Ксенію), молитися вже не потрібно.

У храмі на богослужінні поминають лише хрещених в Православній Церкві. На літургії можна подати записки про здоров’я і за упокій на: 1) проскомідію — першу частину літургії, коли за кожне ім’я, вказане в записці, із особливих просфор виймають частинки, які згодом із молитвою про прощення гріхів тим, кого поминають, опускають у Чашу, де вони омиваються Кров’ю Христовою; 2) єктенію — поминання привселюдно. Його зазвичай здійснює диякон. Після закінчення літургії єктенійні записки в багатьох храмах поминають повторно, на требах. Також можна подати записку на молебень або панахиду.