Хропіння небезпечне зупинкою серця
20:10 (03.02.2010) 584
Розмір тексту: 
Безневинний, на перший погляд, недолік, може загрожувати життю
Найбільше хропіння докучає не самому його “джерелу”, а оточенню. Тим, хто через далекі від мелодійності звуки не може як слід виспатися й відпочити. Людина, яка хропе, цієї своєї вади не помічає (що й зрозуміло, вона ж бо у цей час спить). Однак це не означає, що безневинне, на перший погляд, хропіння, для неї цілком безпечне, - каже кандидат медичних наук, доцент Буковинського державного медичного університету Світлана Левицька. - Хропіння – це звуковий феномен, який виникає при контакті м’яких структур глотки на фоні проходження повітря через звужені дихальні шляхи. Встановлено, що кожна п’ята людина після 30 років постійно хропить уві сні. Часто це сприймають як неприємний, але безпечний феномен, який більше дошкуляє оточення, але не самому хропуну. На жаль, це не так. Хропіння – не тільки соціальна проблема для оточення. Воно може бути передвісником такого грізного захворювання, як синдром обструктивного апное або хвороби зупинок дихання уві сні. Синдром обструктивного апное – це множинні епізоди зупинок дихання під час сну, хропіння, надмірна денна сонливість, підвищений артеріальний тиск, порушення серцевого ритму. Хропіння – від ожиріння Причиною хропіння є послаблення тонусу м’язів глотки. Якщо це послаблення значне, просвіт дихальних шляхів може настільки звузитися, що повітря взагалі перестає проходити до них. Настає короткочасна зупинка дихання, у крові знижується рівень кисню. У відповідь мозок подає сигнал і сплячий пробуджується, дихання відновлюється. Однак потім під час засинання знову настає зупинка дихання. Епізодів такої короткочасної смерті може бути від декількох до декількох десятків. Зрозуміло, що у цьому разі повноцінний здоровий сон неможливий. Організм перебуває у стані постійної нестачі кисню, що позначається на роботі всіх органів і систем. У хворого на синдром обструктивного апное у десятки разів збільшується ризик розвитку інсультів, інфарктів. 80% чоловіків із сонним апное мають порушення статевої функції, оскільки чоловічий гормон – тестостерон, виробляється переважно під час повільної фази сну, якої у таких осіб фактично не буває. Синдром обструктивного апное частіше буває у чоловіків. У віці 40 років і старше на нього страждає не менше 10% чоловічого населення. З виявленням цього захворювання є певні труднощі, адже сам хворий не відчуває зупинок дихання. На допомогу приходять родичі, які мають звернути увагу на те, чи нічне хропіння пацієнта не переривається періодами цілковитої тиші. Факторами ризику розвитку синдрому обструктивного апное є ожиріння, викривлення носової перегородки, гіпертрофія носових раковин, поліпозний синуїт, гіпертрофія мигдаликів глотки, кісти носоглотки, гіперплазія м’якого піднебіння, порушення розвитку лицевого скелета, збільшення язика, ларингіт, який супроводжується набряком. Хропуну зарадить маска і скальпель Отже, Ви запідозрили у себе синдром обструктивного апное, а рідні скаржаться, що Ваше голосне хропіння заважає спати. Що робити? Хропун має знати, що підтвердити епізоди апное під час сну можуть тільки у сомнологічному центрі (в Україні він наразі один – у Києві), де здійснюють спеціальний метод дослідження - полісомнографію. Протягом однієї-двох ночей до хворого під’єднують прилади, які фіксують частоту і тривалість епізодів зупинок дихання під час сну. Залежно від результатів, призначають різновид лікування. Проте значно зменшити проблему можна, якщо дотримуватися певних рекомендацій: • позбутися зайвої ваги; • не спати на спині, оскільки саме у такому положенні перекриття верхніх дихальних шляхів відбувається найчастіше; • цілком відмовитися або значно зменшити вживання алкоголю і тютюну, утриматися від прийому їжі щонайменше за 2 години до сну; • проконсультуватися із ЛОР-лікарем і стоматологом, щоб з’ясувати, чи немає механічної перешкоди проходження повітря через дихальні шляхи (викривлення носової перегородки, хронічний риніт, збільшення мигдаликів глотки, порушення прикусу). При середній та важкій формах синдрому сонного апное хворому пропонують хірургічний метод лікування або використання СіПАП-терапії. - Ефективним методом лікування синдрому обструктивного апное є підвищення тонусу і ригідності верхніх дихальних шляхів, - каже завідувач ЛОР-відділення Чернівецької міської лікарні №2 Олександр Поніч. - Досягається це, головним чином, внаслідок хірургічних втручань, оскільки медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування зазвичай неефективні. Першою дією має бути усунення причини механічної перешкоди проходження повітря (операція на носовій перегородці, носових раковинах, піднебінних мигдаликах, ортодонтичні операції). Потім, при потребі, здійснюють операцію з підвищення ригідності м’якого піднебіння. Сучасним методом лікування хропіння є вживлення у м’яке піднебіння біологічно інертних трансплантатів. Попри уявні складнощі, ця операція є малотравматичною і безболісною. Проте сьогодні хірургічне лікування має альтернативу. Це – СіПАП-терапія. Назву метододові дала абревіатура примусового створення позитивного тиску у верхніх дихальних шляхах пацієнта за допомогою спеціального приладу. У результаті епізоди зупинок дихання зникають, колапс верхніх дихальних шляхів не відбувається та нормалізується структура сну. Щоправда, метод має певні складнощі. Адже протягом довгих років пацієнтові доводиться спати у спеціальній масці із включеним приладом, що, погодьтеся, є вельми незручним. Та хоч би який метод лікування обрали, пам’ятайте, що, насамперед, хворобливе хропіння можна і треба подолати. Щоб здоровий сон був джерелом доброго настрою і самопочуття, а не загрожував життю.
