Джуринський водоспад у місті, якого немає

Вперше про Червоноград я прочитала у статті кам’янець-подільської журналістки, яка досліджує замки України. Авторка із захопленням описує свої пошуки цього старовинного містечка, світлини якого несподівано побачила у Кракові, переглядаючи в одній з крамничок книгу «Польські фортеці на Сході».

Це містечко назавжди зникло з карт. Його було повністю розгромлено загоном вояків УПА 1945 року, і з тих пір воно назавжди припинило своє існування. Проте руїни Червоноградського замку та знаменитий водоспад на річці Джурин (тепер вони належать до села Нирків, що у Заліщицькому районі Тернопільської області) сьогодні вабить туристів з різних країн.

Я дала собі слово, що також  обов’язково побачу цей прихований мальовничий куточок, і, нарешті, зібравшись із друзями у вихідні, вирушила у дорогу.

Нам не довелося годинами сидіти в архівах, гортати історичні довідки та вивчати карти, як описувала авторка прочитаної мною статті. Всю необхідну інформацію легко можна було знайти в Інтернеті, що звичайно трохи зменшило романтику нашої подорожі.

Земля, на якій розлито червоне вино

Як з’ясувалося, з Чернівців до Ниркова дістатися зовсім не складно. Машиною можна подолати відстань за дві години, автобусом доведеться їхати близько трьох: спочатку Чернівці -  Заліщики, потім – Заліщики - Нирків.

Село розташовано далеко від основних трас та магістралей, тому до водоспаду потрібно майже 40 хвилин спускатися стрімкими пагорбами, Перше, що захоплює, - земля червоного кольору. Незадовго до нашого прибуття у село пройшов невеликий дощ, тому забарвлення грунту було особливо насиченим, - навіть вода у калюжах виглядала червоною, ніби хтось розлив вино.

Вже на значній відстані доноситься гуркіт води, а коли водоспад несподівано виринає з-за дерев, розумієш, що то справжнє диво.

Під водоспадом - наче у задзеркаллі

Висота Джуринського водоспаду сягає 16 метрів. Він вважається найвищим рівнинним водоспадом України. Навіть не одразу наважуєшся стати під його бурхливі води, проте купання приносить стільки радощів та позитивних емоцій, що варто одразу побороти свій перший острах. Вода б'є з такою силою, що доводиться пригинатися і закривати долонями обличчя, при цьому навіть не відчуваючи холод.

У пошуках адреналіну та гострих вражень, можна навіть спробувати вилізти на східці каскадного водоспаду. При цьому ви обов'язково отримаєте кілька ляпасів водою по обличчю та потилиці, що неабияк бадьорять, зате усі дурні думки вилетять з голови за мить. Притулившись до стін, ви опинитесь під куполом води, або, якщо ваша уява багата, - у кришталевому палаці чи навіть задзеркаллі. На водоспаді є кілька таких виступів, де ви зможете стояти на сухому камені, накриті водяною стіною.

Пиво та дрова візьміть із собою

На березі багато галявин, де можна  поставити намети. Вечерю готували на вогнищі. Щоправда, пошук дров забрав достатньо багато часу. Як з'ясувалося, щоб назбирати хмизу, довелося довго блукати лісом. Тому досить часто туристи навіть беруть дрова із собою або ж користуються примусом. До речі, тим, хто полюбляє у спекотної днини насолодитися бокалом прохолодного пива, краще також прихопити декілька пляшечок. Хоча у селищі і можна відшукати кіоск з розливним пивом, воно, швидше за все, вас розчарує. Адже за бокал правлять потрійну ціну та ще й добрячи розводять напій водою. Натомість таке несмачне пиво за відсутності альтернативи, досить добре розкуповують туристи, тому навряд чи найближчим часом поліпшиться його смак.                                                  

А ось чого в жодному разі не варто привозити, так це пакетики із мак-кавою чи капучіно, адже тут ви зможете зібрати ароматні та корисні трави - м'яту, материнку, суницю чи лікарську ромашку і заварити справжній духмяний чай.

У лісі - столітні дуби та світлячки

З настанням вечора, місцеві відпочивальники повертаються додому, галас дещо стихає і атмосфера стає значно романтичнішою. Проте водоспад у темряві виглядає загрозливо. Нічне купання у ньому і справді може бути небезпечним, проте випробувати долю.

Загадково виглядає і нічний ліс. Кажуть, у ньому росте декілька столітніх дубів. Як ведеться, біля вогнища туристи вигадують різноманітні моторошні байки, або ж переказують почуті легенди. Якоїсь миті навіть ми повірили у містичність цього старого лісу, адже з настанням суцільної темряви  у гущавині з'являлися маленькі зеленкуваті вогники. Вони повільно пересувалися у повітрі, іноді застигаючи на листі чи гілочках. Придивившись, ми зрозуміли, що це звичайні світлячки, проте їх було так багато, що ліс здавався нічним небом із дивними зеленими зірками. До речі, багато хто бачив цих незвичайних комах вперше у своєму житті.

Замок, який зникає

Просидівши біля ватри майже усю ніч, на світанку ми вирушили до другого дива Заліщицького краю - старовинного Червоноградського замку. Дві високі вежі - це усе, що залишилося від давньої фортеці, збудованої ще у XVII столітті і відновленої 1806 року родиною шляхтичів Понінських. Вежі дуже легко побачити на зелених пагорбах, а від водоспаду до них іти не більше півгодини.

Сьогодні твердиню по камінчику розібрали на будівництво селяни. Напевне від остаточного знищення її рятує тільки те, що до неї не так просто добиратися. Щоправда, це не завадило одному з колишніх голів колгоспу Ниркова, котрий, за переказами, у радянські часи наказав збудувати з каміння палацу свинарник.

Дивлячись на тріщини, що на стінах замку, важко сказати, скільки часу простоять старовинні вежі. Туристи приїжджають сюди щоліта смажити шашлики, а школярі, які відпочивають у дитячому таборі "Ромашка", який розміщено прямо під замковими стінами, час від часу намагаються узяти залишки фортеці штурмом. Навряд чи вони знають багату історію цієї величної споруди, яка зникає на очах.

Стоячи на вершині пагорба біля руїн, все ще відчувається атмосфера містичної чи лицарської кінострічки з пригодами і таємницями. Розповідають, що існують унікали, які приходять до костелу із лопатами і намагаються відшукати давні скарби.