Для буковинських модниць – японська досконалість
16:02 (01.10.2009) 941
Розмір тексту: 
Молода чернівецька дизайнерка Анна Статнік сотворила «Еклектику стилів»
Ольга ШУПЕНЯ shupenia@ukr.net Упродовж двох місяців Анна видозмінювала класичне японське кімоно, поєднуючи його із європейським стилем. В кінцевому результаті її роботи на світ з’явилася нова колекція, – «Еклектика стилів», яка налічує 10 комплектів. – Це найбільша моя колекція, – зізнається А. Статнік. – Вона містить багато вишивки. Гадаю, цей одяг припаде до душі панянкам віком від 20 до 40 років, для яких найголовніше в одязі – підкреслити свою індивідуальність та неповторність. Креативні особи можуть його носити щодня, проте, за моїм задумом, це святкове вбрання для тематичних вечірок. Усі комплекти колекції виготовлено із костюмних тканин, які оздоблено вишивкою і поєднано із шовком чи гофрованим атласом з квітковими малюнками. Основними кольоровими рішеннями моделей є монохромність і вкраплення яскравих активних барв, що створює контрастність. За словами Анни, на створення саме такого одягу її надихнула японська культура, яка найкраще з усіх народів світу зуміла зберегти свої традиції. – Японська культура належить до однієї з найцікавіших для сучасних дизайнерів, – каже модельєр. – Оскільки японці, створюючи свою культуру, не боролися з природою, як робили це європейці, а навпаки намагалися гармонійно співіснувати із нею. І саме в цих умовах сформувався їхній традиційний одяг – кімоно, який уособлює еталон життя в мирі та гармонії з природою. Про це навіть свідчить обов’язковий малюнок на їхньому вбранні: квіти, пташки. Анна переконана, нинішня її колекція є дуже актуальною, мовляв, сьогодні усі люди в світі прагнуть природних речей, відмовляючись від штучних. Тому в створенні своєї колекції дизайнерка відштовхувалася від конструкції саме японського одягу, для якого характерні зручність (за рахунок вільного крою), простота, універсальність (під час конструювання не треба враховувати індивідуальність фігури). Особливістю колекції «Еклектика стилів» є видозмінене кімоно, яке поєднує два стилі: японський та європейський. Для створення нового сучасного костюма запозичено не конкретні форми, а загальні принципи, композиційні методи. – Традиційний європейський одяг підкреслює конструкцію тіла людини, а кімоно виділяє лише плечі та фіксується на талії. Західний одяг акцентує увагу на рельєфі, а японський – на рівномірності фігури. Це пов’язано з традиційним уявленням японців про ідеальну конституцію – що менше опуклостей та нерівностей, то красивіше. Наприклад, в Європі жіночі корсети використовували для звуження талії, а бюстгальтери – для підкреслення пишноти грудей. У Японії було все навпаки – на вузькі талії намотували тканину, щоб якось загладити рельєфи фігури, а бюстгальтери застосовували для притискання великих грудей. Дівчина у кімоно мала бути схожою на свічку, а фігура європейської ідеальної жінки – форма пісочного годинника, – розповідає Анна. В її нинішній колекції японський одяг представляє собою синтез східної та західної традиції, які взаємно доповнюють та збагачують один одного. – Силует пісочного годинника, де присутня м’якість лінії, досягається за рахунок м’якості тканин. Особливостями конструктивних рішень є те, що деталі конструкції прагнуть до прямокутних та квадратних форм, близьких до традиційного японського костюма. Форма пісочного годинника досягається завдяки поясу, або поясу-корсету. Акценти розприділяються за такими конструктивними поясами, як поясний, плечовий або колінний, – пояснює А. Статнік. – Костюм нагадує Т-подібний виріб, – додає Анна. – Його довжина в костюмах колекції до коліна або нижче коліна. Одяг закріплюється на тілі поясом, який розташований на талії. Пояси у костюмах різної ширини. Замість європейських ґудзиків використано мотузки. Характерною рисою кімоно є рукави соде, які зазвичай набагато ширші за товщину руки. Вони мають мішкоподібну форму різної довжини. Рукавний отвір завжди менший від висоти самого рукава. Оскільки японське традиційне вбрання подібне до халата, у нього немає відкритого коміру на зразок європейських костюмів. В цій колекції я використовую досить високий комір-стійку, який складається. Загалом, вбрання зручне і не сковує рухів. Образ споживачки «Еклектики стилів» За словами А. Статнік, її авторську творчу роботу із задоволенням носитиме артистична натура, натура-авангардист, яка хоче виділятися серед сірого натовпу навіть в сірому. З’являється в колективі в найнезвичніших модних речах, бо прагне бути неповторною та демонструвати свій власний образ і характер через одяг. Такі жінки надають перевагу незвичайним формам конструкції. Часто вони виявляють незвичайне навіть у класиці. Стосовно до моди така людина належить до ексклюзивного типу, який реалізує свою потребу у творчій самовираженості, визнає лише власний образ, який відрізняється від інших неповторністю тканин, особливим кроєм та композицією одягу. Моделі її костюмів не повторюють нікого, переважно купує авторські речі або виготовляє власні, цінує ручну роботу. Це може бути не обов’язково яскравий одяг, а навіть досить скромний ручної роботи та колекційний. – Одяг колекції «Еклектика стилів» – це не уніформа, не предмет престижу, не знак соціального статусу чи іміджу, а те, що здатне нести позитивні емоції, – переконана дизайнерка. Секрет стриманої грації та скромного шарму японок – в кімоно Кімоно – це надзвичайне вбрання, яке зорово коректує пропорції тіла, адже вільний крій не деформує фігуру, як європейський, а створює вільний простір між тілом і одягом. Але річ не тільки в створенні ілюзії стрункості. Кімоно не просто регламентує малюнок і ритм рухів, але й є своєрідним фокусом національної психології. Японка в кімоно втілює еталон стриманої грації, м’якої жіночності та скромного шарму. Цей образ є неповторним, і він не досягається звичайним європейським вбранням. Це гра світла, тіні, гра кольорів, краса не в самих речах, а в їхній комбінації та поєднанні візерунків. Те, що саме кімоно бере участь у створенні образу, підтверджує, що в європейському одязі японських дам сприймають по-іншому. Цікаві факти про кімоно: – Довжину кімоно регулюють, підбираючи зайве під пояс, а потім випускають відповідно до зросту дівчини. – Кімоно з малюнком квітів треба підбирати так, щоб вони на одязі випереджали сезон цвітіння квітів, відображених на кімоно. – Всі частини крою повинні проходити так, щоб нитка основи проходила по виробу вертикально. – Готовий виріб має огортати тіло не більше ніж 1,5 раза.
