Банки обкрадають людей

Сьогодні банки активно агітують пенсіонерів накопичувати свої пенсії на спеціальних рахунках, заощаджуючи таким чином кошти і отримуючи невеликий відсоток. Літні люди здебільшого схильні економити, відкладати гроші про всяк випадок, тому охоче користуються такою послугою, особливо маючи підтримку рідних. Водночас саме ця категорія населення є найбільш незахищеною і найчастіше стає жертвою махінацій.

Подружжя Головатюків Євгенія Миколаївна та Степан Данилович, що проживають у м. Вижниця, були клієнтами Вижницького відділення одного з найбільших банків, і протягом  п'яти років (з 2004-го) накопичували свої пенсії на власних рахунках. Лише час від часу вони знімали з них невеликі суми. Дружина часто казала, хтозна, що чекає на нас завтра, тому завжди зберігала заощадження на чорний день. На жаль, передчуття жінки не були безпідставними, вона тяжко захворіла і на лікування знадобилися гроші. У квітні 2009 року пані Євгенія звернулася до банку з проханням видати з рахунка 5 тисяч гривень. Важко уявити відчай та здивування жінки, коли вона дізналася, що на її рахунку таких грошей немає.

«Невже чотирьох тисяч вам замало?»

Розгублена пенсіонерка звернулася до керівництва банку. Вона вимагала перевірити усі документи, щоб вирішити непорозуміння. Через два дні обіцяні 5 тисяч Євгенії Головатюк таки видали. Проте частину грошей зняли з її рахунка, а частину з рахунка чоловіка, і навіть не приховували цього. Сама по собі ця операція є недопустимою, адже кошти має право отримати тільки власник рахунка. Дивні маніпуляції дуже стривожили пані Євгенію. Вона наполягла на тому, щоб їй показали виписку з бази даних, де вказано усі суми, що знімали з її рахунка за останній рік.

Хоча кримінальну справу було відкрито ще у січні, пенсіонери майже втратили надію повернути кошти

З’ясувалося, що гроші неодноразово брали без її відома. Зокрема, 13 січня з невідомої причини  хтось «позичив» у пані Євгенії 4 тисячі. Цікаво, що підпис на документі був не її, а одного з працівників банківської установи. Цю суму банк відшкодував, таким чином засвідчивши факт махінації. Проте за 5 років накопичення сума мала бути значно більшою, і пані Євгенія попросила перевірити усю документацію за цей термін. У цьому жінці відмовили зі словами: «Невже чотирьох тисяч вам замало???».

Погасити кредит, якого не брав

На цьому епопея лише почалася. Невдовзі у квартирі Головатюків пролунав дзвінок. Степану Даниловичу телефонували з центрального офісу банку, вимагаючи негайно погасити кредит на суму 10 тисяч гривень, однак чоловік жодного кредиту не брав. Саме це він і намагався пояснити у телефонній розмові, проте через кілька днів на його ім’я надійшов лист, - «Якщо не погасите кредит, буде описано ваше майно».

У розпачі подружжя  звернулося до керівництва Вижницької філії банку, вимагаючи пояснень. «Помилку» знову ж таки визнали. Документи свідчили, про те, що 2005 року на ім’я Степана Головатюка оформили кредит, який погашали з його пенсії. Залишок кредиту банк погасив, проте й надалі фінустанова продовжувала «жити своїм життям», наче нічого не сталося. Не потрібно розумітися на фінансових справах, щоб здогадатися, без паспорта особи, яка взяла кредит, законно гроші отримати ніхто не міг.

Після цього пані Євгенія написала у прокуратуру та міліцію м. Вижниця.

Проте реакції не було жодної. Тоді жінка, будучи вже тяжко хворою, звернулася по допомогу до рідної сестри, що мешкає у Чернівцях. Вони спільно написали листа директору Чернівецької філії цього ж банку, де вказали усі суми, які було знято з рахунка пані Головатюк і яких вона не отримала (близько 20 тисяч гривень). До скарг пенсіонерів у банку поставилися доволі скептично. Документи перевірили, проте підтвердили лише одну суму – 4000 грн., яку вже було відшкодовано. Стосовно інших, відповіли – «Якщо Вижницький банк і підробив підписи, то зробив це дуже вдало». Сестри вимагали здійснити експертизу підписів, проте у цьому їм категорично відмовили.

«Я довіряла банку»

23 січня 2010 року Євгенія Головатюк після тривалої хвороби померла.

Справою зайнялася її сестра пані Людмила (ім’я змінено, – авт.). Прагнучи повернути хоча б гроші чоловіка сестри,  вона звернулася до Міністерства внутрішніх справ. Через деякий час їй повідомили, що справу передали у прокуратуру, відкрили кримінальну справу і один з працівників Вижницького відділення банку перебуває під слідством. Проте з того часу минуло більше півроку, а віз і нині там.

- Попри все, хочу відновити справедливість, - каже жінка. - Адже сестра просила мене про це. Я неодноразово приходила у  банк, була на прийомі  у попереднього прокурора, проте мене ігнорували.

Все, що залишалося - відправити листа Президенту України. На початку серпня з Адміністрації Президента надійшла відповідь, мовляв, справу надіслано на розгляд до прокуратури Чернівецької області, та відповіді від неї жінка ще й досі не отримала. Отже, справа знову пішла по звичному колу.

- Я не конфліктна людина, - продовжує пані Людмила, - не люблю скандалів, якби у Вижниці з самого початку поставилися до клієнтів поважного віку більш людяно, спокійно проаналізували документи і відшкодували усі суми, ми б навіть не повідомили прокуратуру. Натомість в усіх структурах, до яких зверталися, натикалися лише на байдужість.

Нині чоловікові покійної 85 років, він каже, що просто не має сил добиватися правосуддя. Якби не пані Людмила, пустив усе би за течією.

А скільки подібних випадків залишається поза увагою, важко навіть уявити. Коли пані Людмила запитувала сестру - чому ж вона не перевіряла суми протягом цих років, жінка відповідала: «Я просто довіряла банку».

Ольга СКЛЯРЧУК