Байкери грали з вогнем

Щоб потрапити до невеликого містечка Заставна, деяким байкерам довелося подолати понад тисячу кілометрів.

Міжнародний байк-фестиваль «Мотобуковина» проходить тут вже третій рік поспіль. Цього літа він зібрав близько півтисячі "героїв асфальту" з різних куточків України, Росії, Білорусії та Польщі, що понад усе цінують швидкість, свободу та хороше пиво.

Вперше від такого дійства та його відвідувачів місцеві жителі були помітно шоковані, проте з кожним роком приймають мотоциклістів привітніше. Коли колона байкерів проїхалася містом, вони цілими родинами вийшли на дорогу з фотоапаратами та мобільними телефонами, щоб привітати і сфотографували незвичних гостей міста.

Політ над двадцятьма байками

Програма фестивалю містила виступ особливого гостя - рекордсмена України Юрія Михальчика, визнаного майстра стант-райдингу, більше відомого як Юрій Американець. Разом зі своєю командою, до якої, до речі, входив і його тринадцятирічний син, Юрій продемонстрував гостям фестивалю захоплююче екстремальне мото-шоу. У пік спеки на стадіоні Заставни палали вогнища.  Коли мотоцикли з гуркотом проносилися крізь стіни полум’я, попіл розлітався в різні боки. Глядачі, затамувавши дихання, спостерігали за виконанням складних трюків.

На завершення виступу Американець, узявши хороший розгін. здійснив приголомшливий стрибок над рядом з двадцяти мотоциклів разом із їхніми хазяями за кермом. Повторивши цей трюк декілька разів, Юрій демонстративно закинув свій шолом на футбольне поле і вклонився перед шокованою публікою.

Музичний вінегрет

Ввечері розпочався концерт, який за планом напевне мав би догодити слухачеві із будь-яким смаком, адже програма містила виступи колективів зовсім непоєднуваних жанрів. Треш-метал від російського гурту «Корозія металу» із дещо скандальною репутацією різко контрастував із музикою  рівненського колективу "Етно XL", що поєднує фольк та ска, і чернівецького «F.A.B.», що претендує на джаз. Любителям драйву догодили хлопці з "Пестицидів", а для тих, хто надає перевагу виступам діджеїв, а не рок-колективами, ще майже до ранку тривала дискотека.

Ольга СКЛЯРЧУК

Байкерство - стан душі, який не залежить від віку, професії чи статі

Руслан Куруляк, заступник голови обласної організації «Спілка байкарів Буковини», один із організаторів фесту

Я вже давно «захворів» байкарством. Подорожую переважно не один, гуртом, адже так набагато зручніше: у разі чого один одному можна допомогти. Поки мандрую тільки Україною. Найдовшу відстань, яку проїжджав за один раз, - 600 кілометрів.

Я веду підприємницьку діяльність, щоб забезпечити себе. Адже бути байкером – задоволення недешеве.

Аня, дівчина-байкер з Росії

Уже четвертий рік відвідую такі фести в Білорусі, Росії та Україні.

Найдовший мій переїзд - це подорож на цей фестиваль: їхала через Мінськ, Одесу та Київ. Байком почала керувати завдяки суперечці. Якось друзі сказали: матимеш водійське посвідчення - подаруємо байк. Але байк довелося купувати самотужки.

Аби впевнено почуватися за кермом, не обовязково мати добру фізичну підготовку. Головне - хороша реакція і вправність у керуванні.

Всеволод Цокало, батько родини байкерів

Я затягнув у "байкерство" усю родину. Дружина дуже добре поставилася до мого захоплення, син та дочка також швидко освіоїли мотоцикли. Ми вже вдруге усі разом приїжджаємо до Заставни на Мотобуковину. За радянських часів таке заховплення точно не заохочувалося, усі субкультури забороняли. Десь у 2000-х роках якось я познайомився з байкером із Бельгії. Ну і подумав: а чому я не можу цим займатися? Відтоді на байк "підсів" конкретно. Подорожуємо усією родиную, відвідуємо різноманітні фестивалі. Я маю навіть спеціальну школу, де навчаю дітей їздити на мотоциклах.